Сповідь данмера-пожирача скуми (ориг. Confessions of a Dunmer Skooma Eater) — книга у декількох іграх серії The Elder Scrolls.
Де шукати[]
The Elder Scrolls Online[]
Можна знайти на книжкових полицях, зокрема, у регіонах Банґкорай, Холодна гавань та Ріфт.
Є частиною колекції «Листування злочинців».
The Elder Scrolls V: Dragonborn[]
- Вороняча Скеля, закинутий будинок.
- Вороняча Скеля, будинок Царелія.
- Вороняча Скеля, бастіон.
- Тель Мітрін.
- Апокриф.
The Elder Scrolls III: Morrowind[]
- Місто Вівек, Рідкісні книги Джобаші.
- Альд'рун, Кодус Каллоній: продавець книг.
- Дім Ігнатія Флакія у МорнхолдіTr.
Текст[]
Немає нічого більш огидного для данмера, ніж вигляд іншого данмера, поневоленого цією похідною від місячного цукру речовиною, що відома як "скума". І не існує нічого менш апетитного, ніж вислуховування жалюгідних історій приниження і деградації, що пов'язані із жертвою цього наркотика, що доволі швидко викликає звикання.
Чому ж тоді я займаю вас цією великою і докладною розповіддю про мої гріхи та скорботи?
Бо я сподіваюся, що надія вирватися із цього жалюгідного стану стане більш поширеною. І тому, що я вірю, що інші, котрі також впали у похмурий стан скумозалежності, можливо, почують про мою історію, про те, як я впала у відчай, і як знову відшукала себе і звільнилася від цих добровільних кайданів.
Бо широко знані каджити, що стверджують, що немає ніяких ліків від пристрасті до скуми, що той, хто колись був рабом скуми — завжди ним і залишиться. Через поширеність ці твердження стали вважатися правдою. Але вони неправильні, і я — живий цьому доказ.
В цій справі немає чудодійного лікування. Немає мікстур, що треба прийняти. Немає магічного заклинання, що звільнить вас від гострого відчуття скуми, що проходить вашою кров'ю.
Але через розуміння цього збудження, і прийняття цієї хтивості до цих гострих відчуттів, шукач незвичних почуттів, відкинувши сором, відчуває, що він не може виділити, що ж стає його єдиним комфортом і задоволенням, і саме через це знання і розуміння, жертва приходить туди, де може бути зроблений вибір, а надія і відчай можуть бути відділені.
Коротше кажучи, лише усвідомлення і прийняття можуть вкласти в руки раба ключ, котрий відкриває кайдани і звільняє його.
[Тільсе Сендас проводить розповідь через чотири етапи: раннє захоплення, несамовита одержимість, і глибока деградація її наркоманії, тонко дозволяє читачеві, в ході історії, дізнатися, що безнадійність наркомана походить лише від власного несвідомого припущення, що лише дурна і безпомічна людина може стати залежною від скуми, і, отже, немає настільки нерозумних і безпорадних людей, що не могли б досягти визнання важкої задачі: відмовитися від, щойно спробувавши, вишуканих принад скуми. Тільсе Сендас показує, що наркоман долає тягар власного презирства, що є можливість вирватися. І, проти всіх переконань суспільства, що так ревно бережуться, вона каже, що НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО наркоман має відмовитися від цукру, це лише один із варіантів того, що повинен зробити скумозалежний. Випадкова пропозиція Тільсе Сендас про те, що скумова наркоманія не обов'язково є ознакою моральної та особистої слабкості і, отже, є можливість лікування, є важливою її тезою, але через цю тезу ні її, ні книгу не сприйматимуть в консервативних колах данмерського суспільства.]