Fandom

Стародавні Сувої українською

Сніговий ельф

1172статті у
цій вікі
Add New Page
Коментарі0 Share
Elements-icon.png Узагальнення: даний розділ є частиною загальної статті «Раси».
Сніговий ельф.jpg

Сніговий ельф

Загальні відомостіРедагувати

Снігові ельфи (ориг. Snow elf) — одна з ельфійських рас, що пішла з островів Саммерсет і оселилась окремо від інших мерів. Їх цивілізація змагалася з альтмерською і навіть у чомусь перевершувала її.

Снігові ельфи жили в основному на території Скайріма і, можливо, займали частину острова Солстхейм, а також прикордонну територію (Гори Друадак) між Скайрімом і Хай Роком.

Представники цієї раси володіли характерними для мерів загостреними довгими вухами, шкіра була білого або трохи блакитного кольору, колір волосся — білий, багато ельфів чоловічої статі не мали борід і вусів. Через схильність ельфів використовувати магію, а не силу зброї у вирішенні конфліктів, середній рівень фізичного розвитку представників цієї раси поступався людському, при цьому середній зріст був як у альтмерів, тобто трохи вище інших рас.

РелігіяРедагувати

Про релігію снігових ельфів сказати досить складно. Відомо, що до їхнього пантеона входили ельфійські боги-герої, такі як: Аурі-Ель, Трінімак, Сирабан, Джефрі і Фінастер. Зрозуміло, головним богом був Аурі-Ель (Ауріель в сучасному варіанті). На його честь зводилися величезні храми, вражали своєю красою і вишуканістю.

Поклоніння даедра не було і скоріше за все воно було заборонено.

Побут і культураРедагувати

На даний момент невідомо, що представляло з себе повсякденне життя цього народу, бо всі міста й поселення цієї раси були знищені після її поразки в тривалому протистоянні з людьми за територію Скайріма (див. нижче). Навіть невідомо, де розташовувалася столиця цієї колись процвітаючої держави. Мабуть, єдиним уцілілою спорудою снігових ельфів можна вважати храмовий комплекс Аурі-Еля, розташований у Забутій долині, в регіоні гір Друадак.

До наших днів не збереглося жодного предмета побуту цієї раси, хоча кілька разів дослідники знаходили дивом уцілілі книги, написані нею. Тільки завдяки цьому сьогодні ми маємо уявлення про їх мову. Так як вона була дуже витіюватою і складною, залишилося лише кілька вчених, знайомих з нею: Колсельмо, придворний маг Маркарта. Також Галл, колишній глава Гільдії крадіїв , використовував цю мову, щоб зашифрувати свій особистий щоденник.

Як вже говорилося вище, культура снігових ельфів змагалася з альтмерською. Вони були чудовими магами, особливо стихії морозу школи Руйнування і, ймовірно, Відновлення. Хоч і вважається, що снігові ельфи користувалися лише магією, це не зовсім правда: в їхій суспільній структурі були і організації, в яких був потрібний навик володіння зброєю. Однією з них був Орден паладинів, головним завданням якого був захист храмів.

Так як всі будівлі снігових ельфів були знищені, складно говорити про особливості їх архітектури. Дивлячись на залишки пантеону Ауріеля, можна з упевненістю говорити, що снігові ельфи були і чудовими каменерізами, будівельниками та скульпторами. Найімовірніше, всі будівлі будувалися з білого, гладко обтесаного каменю. Також особливу увагу варто приділяти статуям цього народу. І хоча на сьогоднішній день відомі тільки дві статуї, створені сніговими ельфами, вони вражають своєю красою і детальністю. Завдяки своїм магічним знанням снігові ельфи також змогли створити особливі пристосування, так звані платформи парагонів — особливі конструкції, що дозволяють бажаючому переміщуватися між ними. Секрет створення цих споруд був загублений ще до падіння цивілізації снігових ельфів, так що їх можна вважати одним з чудес світу. Єдина відома нам лінія парагонів також знаходиться в пантеоні Ауріеля.

Снігові ельфи були не самими майстерними ковалями, однак завдяки своїм здібностям у обробці матеріалів, будь чи то камінь чи кістка, вони створювали вражаючі за красою обладунки з чудовими інкрустаціями. Робилися вони ймовірно з білої мамонтової кістки та зміцнювалися місячним каменем.

ІсторіяРедагувати

До пришестя нордів снігові ельфи цілком мирно проживали на своїй споконвічній території, проте після пришестя людей з Атмори стали виникати локальні конфлікти між расами. Кульмінацією цього стала сумнозвісна Ніч Сліз — битва, а точніше — різанина, — яка відбулася в кінці Меретичної Ери в Саарталі. Ельфи накинулися на спляче місто, спалили дотла і вирізали жителів дочисто (це перше людське поселення Скайріма).

Pin-icon.png Нотатка Причини цього так і залишалися нез'ясованими до недавніх пір (принаймні офіційно), коли археологічні розкопки в Саарталі не привели до знахідки там великого артефакту — Око Магнуса. Мабуть, саме бажання ельфів заволодіти ним (або заховати його від людей) і стало причиною загибелі міста.

Але повернемося до історії. Палаючи жадобою помсти, Ісграмор і його П'ять Сотень Соратників почали військову кампанію по вигону ельфів зі Скайріма. Вона увінчалась успіхом, і снігові ельфи опинилися вигнаними зі своєї рідної землі на острів Солстхейм. Їх цивілізація була знищена в Битві при Моесрингу зі смертю їх лідера, Снігово Принца.

Фінна, дочка Джофріор, дівчисько дванадцяти років і зброєносець своєї матері, бачила, як Сніговий Принц убив її єдиного батька. У люті й скорботі Фінна підняла меч Джофріор і жбурнула його в вбивцю своєї матері. Коли блискучий спис ельфа припинив свій смертельний танець, поле брані завмерло, всі очі обернулися на Снігвого Принца. Ніхто не був більш здивований цим видовищем, крім нього самого. Бо він все ще сидів на своєму великому коні з мечем Джофріор, що стирчить з грудей по саму рукоять. І потім він упав, з коня, з битви, з життя. Сніговий Принц був мертвий, убитий дитиною.
― Уривок з книги "Падіння Снігового Принца"

ПереродженняРедагувати

Однак на цьому історія фалмерів не припиняється. У таємниці від нордів багато хто знайшов притулок у двемерів Скайріма. Двемери погодилися дати їм притулок, але ставилися з недовірою. За договором, укладеним із сніговими ельфами, двемери змусили своїх гостей вживати якийсь отруйний гриб, що зростає глибоко під землею, який з часом зробив їх сліпими. З цього моменту закінчується історія гордого народу снігових ельфів і починається нова історія, історія Фалмерів — рабів. Двемери також зробили гриб необхідною частиною їхнього раціону, щоб бути впевненими, що всі майбутні покоління виявляться настільки ж безсилими, як і їхні нинішні раби. Можливо, ці отруйні гриби викликали залежність схожу на наркотичну, і теперішні фалмери продовжували їсти їх, не в силах відмовитися.

Невідомо, скільки минуло часу відтоді, як фалмери були віддані власним побратимам, проте в якийсь момент вони підняли проти своїх жорстоких господарів повстання, назване Війною Скелі, яка закінчилася одночасно раптовим зникненням всієї раси двемерів по всьому Тамріелі в 1Е 700, після битви під Червоною Горою. Снігові ельфи залишилися одні в спорожнілих двемерських оселях і поступово заселили їх всіх на території Скайріму. І навіть через три з половиною тисячі років вони не позбулися моторошної мутації, не повернулися до колишнього вигляду і перетворилися в огидних створінь, що викликають лише жалість і огиду. Роки битв з двемерами зробили цю расу кровожерною і жорстокою. Ваблені спрагою завоювань або помсти, фалмери почали здійснювати набіги на поверхню. Це призвело до поширення легенд, в яких норди почали звинувачувати фалмерів у всіх невдачах.

Побут і культура в наші дніРедагувати

Як вже було сказано, після зникнення двемерів фалмери розселилися в руїнах своїх колишніх побратимів, включаючи Тихе місто в Чорній Межі (який, з огляду на концентрацію в ньому фалмерів, є для них чимось на зразок столиці), хоча часом трапляються і в ізольованих печерних системах. На жаль, через те, що у них утворилась пристрасть до отруйних грибів, зміни в їх природі стали практично незворотними, однак можна простежити, що рівень їх інтелекту значно зріс до початку Четвертої ери. Так можна помітити, що фалмери стали добувати руду.

Хоча двемери і покинули свої міста, багато створені ними автономні системи і механізми досі функціонують. Мешкаючи під землею, без зору, гноблені століттями фалмери звикли бути тихими і обережними. Їх воїни — майстри потайності, і вони вміють пересуватися повз працюючих двемерських центуріонів, сфер і павуків не привертаючи уваги чутливих механізмів.

При загальної деградації раси в цілому фалмери не втратили здібностей до алхімії і магії. Повсюдно в їх поселеннях можна виявити цілі городи грибів і рослинності, зібрані на столах реагенти, приготовані зілля. Вони не гребують навіть використовувати вуха своїх родичів як алхімічний інгредієнт. Крім того, фалмери займаються розведенням морозних павуків, чия отрута служить алхімічним реагентом, а їх лучники іноді наносять його на наконечники своїх стріл для більшої ефективності.

У суспільстві фалмерів панує матріархат. Зазвичай всі жінки-фалмерки є чудовими магами. Дивно, але практично лише жіночі особини зберегли можливість використовувати магію, якою так завжди славилися снігові ельфи (хоча вони помітно розгубили свої здібності), і, можливо, саме це звело їх на вищу ступінь ієрархії.

Про релігію цих нещасних істот досить важко сказати. Виразно ясно, що фалмери більше не поклоняються богам, в яких вірили до своєї деградації. Якщо говорити прямо — немає жодного доказу, що фалмери поклоняються хоч кому-небудь. Але є теорія, що вони шанують образ колишніх себе. Це можна помітити, подорожуючи по руїнах двемерського міста Іркнтанд: в глибині руїн стоїть величезна статуя, що зображає снігового ельфа, зведена фалмерами вже після свого засліплення (але до мутації). Варто відзначити, що очі цієї статуї зроблені з величезних, правильно огранених дорогоцінних каменів. Ймовірно, так снігові ельфи хотіли показати двемерам, що відібравши у них зір, вони не віднімуть їх гордість і дух.

Основним ремісничим і будівельним матеріалом фалмерів служать хітинові панцири величезних комах — корусів. З панцирів виготовляється практично все — будинки, огорожі, столи, предмети побуту, зброя і обладунки. Іноді на хітинових воротах і скринях можна виявити замок, який доводиться зламувати відмичкою. Мабуть, забувши мистецтво обробки металу, фалмери крадуть їх у мешканців поверхні, або використовують залишки двемерского умеблювання. Фалмери, що мешкають в Забутій долині, також активно використовують у будівництві панцири особливих місцевих жуків. Однак, як уже говорилося вище, видобуток руди може стати стрибком в їхньому прогресі, і з часом фалмери перейдуть на виготовлення металевих знарядь.

Основою раціону цих істот є підземна рослинність — гриби, коріння, дуже багато тих, що у вологих печерах, а також м'ясо злокрисів, яких фалмери навчилися розводити. Рибловля також практикується — дослідниками не було помічено якихось спеціальних пристосувань, навіть сітей — схоже, що занепалі ельфи ловлять рибу руками на мілководді. Проте їхнє м'ясне меню цим не вичерпується — при дослідженні фалмерських підземель можна частенько наштовхнутися на обгризені людські кістки ...

До недавнього часу вважалося, що фалмери — міфічні істоти, і в своєму фольклорі норди прирівнюють їх до якоїсь подоби гремлінів, що псують худобу, крадуть дітей і речі, і взагалі — винні у всіх побутових негараздах. Про це згадується в «Кишеньковому путівнику по Імперії». Мабуть ці чутки не позбавлені підстав — в їхніх поселеннях можна виявити масу речей з поверхні, а в Тихому місті можна зустріти людей, які поводяться не як раби, але як слуги. Можливо, це виховані фалмерами викрадені діти.

Достеменно відомо одне: Фалмери відчувають глибоку ненависть до всіх інших рас. Якщо ви вирішили проникнути в їхні володіння, не сподівайтеся на вільний прохід і приготуйтеся до відчайдушної сутички, причому не тільки з ними, але й з їхніми вихованцями. Докладніше про те, з чим вам доведеться зіткнутися, ви можете прочитати в спеціальній статті.

ДослідженняРедагувати

В даний час вивчення фалмерів тільки починається. А поки що, тих хто цікавиться історією фалмерів можуть відвідати двемерський музей в Маркарті та ознайомитися з куточком, присвяченим цій нещасній раси. Там представлено не так вже й багато експонатів, але це вже крок, крок до розуміння природи і життя фалмерів. Ці знання можуть в один день стати неоціненними — одного разу вони, можливо, дозволять якось допомогти цим занепалим ельфам, або ефективно боротися з ними, якщо вони раптом почнуть активну експансію на поверхню. Також існує кілька теорій, що розглядають історію фалмерів під іншим кутом:

  • Протягом історії згадується безліч зустрічей з казковими сніговими ельфами. Скаали вірять, що рьеклінги Солстхейму є нащадками цих ельфів, проте дослідники вважають їх звичайними сніговими гоблінами.
  • Висувалася і теорія, що Снігові ельфи змішалися з іншими ельфійськими народами, і більше не існують як окрема раса.
  • Загадковий народ Льодяних Воїнів, виявлений в печерах Glacier Crawl, також вважався можливими залишками втраченої раси фалмерів. Ці істоти, нетовариські з чужинцями, є гуманоїдами з льодянистою блакитною шкірою, підходячи під опис стародавніх Снігових ельфів. Місто Данстар одного разу осаджувався племенами з льодовиків, або Крижаними Племенами. Це були синьошкірі гумандоіди, що зуміли приручити тролів і страхітливих Гегенотхів (Gehenoth) в якості бойових звірів, і вступили в змову з віроломним захисником міста.
  • Також існує теорія, що наймогутніші чарівниці цього народу зуміли перетворити себе в те, що в Скайрімі називають «Мати-димок», в образі яких вони і дожили до сьогоднішніх днів.

Першим справжнім доказом існування фалмерів стало виявлення останків Снігового Принца в Кургані Йолгейр на острові Солстхейм в 3E 427 (події The Elder Scrolls III: Bloodmoon.

До 4E 201 активність фалмерів посилилася настільки, що їх проживання в підземеллях Скайріму стало загальновідомим. Згідно з однією з теорій, вони готують масове вторгнення на наземний світ. Останні події на Іневом маяку, в Західній щілині і Провалі Протягів, не кажучи вже про те, що відбувається в Забутій долині наводять на схожі роздуми.

Ті, що лишилисяРедагувати

Однак, як би дивно це не звучало, в Нірні ще залишилося кілька снігових ельфів (імовірно двоє, Гелебор і його брат Віртер, хоча, можливо, їх набагато більше), що не мутували, як всі інші родичі. Зі слів Гелебора достеменно відомо, що не всі снігові ельфи вирушили під землю. Серед них знайшлися ті, хто не повірив двемерам і влаштувався в Забутій долині і деяких інших анклавах. У результаті вони не стали чудовиськами, як всі інші. Однак через Віртера, що став вампіром, вся решта членів ордену Ауріеля (за винятком Гелебора) були перебиті своїми зміненими родичами.

Типи фалмерівРедагувати

Про те, які види фалмерів ви можете зустріти в грі, і їхні характеристики читайте у статті Фалмер (істота).

Люди БретонІмперецьКотрингНедНордОрмаРедгард
Мери АльдмерАльтмерАйлейдБосмерКімерДанмерДвемерСніговий ельфЛіворукий ельфМаормерОрсимер
Звірораси АргоніанинІмгаКаджитЛілмотіітСлоадГобліниГігантНімфи
Акавірці Ка По'ТунКамальТанг МоЦаескі
Дракони Звичайний драконКривавий драконМорозний драконСтарійший драконСтародавній драконЧервоний драконДракон-скелетБлагородний драконЗмієподібний дракон
Ет'ада ДаедраАедра
Інші ХістЕльнофей

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі